Лікування діабету 2-го типу

З часом бета-клітини підшлункової залози хворих на діабет 2-го типу виробляють все менше інсуліну. Контроль цукру крові (глікемічний контроль) може погіршуватися внаслідок зменшення чутливості периферичних тканин до інсуліну (інсулінорезистентності), особливо у пацієнтів з надлишковою вагою. У першу чергу, лікування спрямоване на збереження і поліпшення функціонування бета-клітин і підвищення сприйнятливості тканин до інсуліну.

У здорових людей рівень глюкози в плазмі крові не перевищує 6.0 ммоль/л натще і 7.8 ммоль/л через 2 години після прийому їжі. Достовірні результати "Проспективного Дослідження з Діабету 2-го типу", проведеного у Великобританії (United Kingdom Prospective Diabetes Study (UKPDS)), опубліковані наприкінці 1998 року, показали, що інтенсивний режим лікування діабету, спрямований на підтримку рівня цукру в крові, близького до нормальних значень, може зменшити вірогідність розвитку ускладнень цього важкого захворювання. Це дослідження також показало, що поліпшення глікемічного контролю знижує ризик прогресування захворювань очей на 25% і ризик раннього розвитку ниркової недостатності на 33%. Поліпшення контролю артеріального тиску знижує ризик розвитку інфаркту й інсульту на 33%, а також скорочує ризик серйозного погіршення зору.

Першим етапом лікування діабету 2-го типу є виконання порад по дієтичному харчуванню і більш активне заняття фізичними вправами. Для пацієнтів з надлишковою вагою життєво важливим є зниження ваги. Якщо ці заходи недостатні для стабілізації рівня цукру в крові, потрібне лікування пероральними цукрознижувальними препаратами (ПЦЗП) і/або інсуліном.
Назви різних груп пероральних цукрознижувальних препаратів (ПЦЗП) і опис їхньої дії наведено нижче:

  • Прандіальні регулятори глюкози - стимулюють секрецію інсуліну у відповідь на прийом їжі;
  • Бігуаніди - знижують продукцію глюкози печінкою та підвищують чутливість периферичних тканин до інсуліну;
  • Інсулін сенсітайзери - підвищують чутливість периферичних тканин організму до інсуліну;
  • Похідні сульфонілсечовини - стимулюють секрецію інсуліну;
  • Інгібітори альфа-глюкозідази - сповільнюють всмоктування вуглеводів у шлунково-кишковому тракті.
     

Нещодавно з’явилася нова група препаратів для лікування цукрового діабету 2-го типу – група інкретинів. До цієї групи відносяться інгібітори ДПП-4 і неінсулінові ін’єкційні цукрознижуючи препарати (агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1, ГПП-1 РА). Препарати інкретинів забезпечують глюкозозалежну стимуляцію і пригнічення секреції 2-х гормонів – інсуліну і глюкагону: при підвищенні рівня глюкози вони стимулюють вивільнення інсуліну, що знижує рівень цукру, а при зниженні – глюкагону, який протидіє занадто значному зниженню рівня глюкози. Тому при застосуванні цих препаратів ризик розвитку гіпоглікемії мінімальний. На відміну від інгібіторів ДПП-4, препарати ГПП-1 РА додатково сприяють зниженню маси тіла, що дуже важливо в лікуванні людей з цукровим діабетом і ожирінням.
 

При призначенні медикаментозної терапії з метою нормалізації рівня цукру в крові використовуються наступні схеми:

  • Лікування одним ЦЗП
  • Комбінація двох ЦЗП з різним механізмом дії
  • Лікування тільки інсуліном або інсуліном в комбінації з одним чи кількома ЦЗП

Крім регуляції рівня цукру крові, при лікуванні хворих на цукровий діабет 2-го типу необхідно контролювати інші фактори ризику розвитку ускладнень: підвищення вага, артеріальний тиск, рівень ліпідів у крові і паління.