Лікування діабету 1-го типу

При діабеті 1-го типу введення інсуліну є життєво необхідним і тому найголовнішим компонентом успішного управління цим захворюванням. Терапія інсуліном може викликати деякі небажані побічні ефекти, найбільш серйозне з яких гіпоглікемія (низький вміст цукру в крові). При легких гіпоглікеміях хворі, як правило, можуть впоратися з цією ситуацією самостійно шляхом прийому цукру у будь-якому вигляді (таблетки глюкози, цукерки чи, наприклад, склянка апельсинового/яблучного соку).

Інсулін ефективно знижує рівень цукру в крові. Існують різні препарати інсуліну, які дозволяють застосовувати різні режими інсулінової терапії. Інсулін вводиться у вигляді підшкірних ін'єкції або інфузій, оскільки на сьогодні не існує інших способів його введення. Для підвищення зручності і точності інсулінової терапії розроблені різні засоби введення інсуліну, такі як шприц-ручки та дозатори інсуліну (інсулінові помпи).
Різні режими інсулінотерапії можуть включати від двох до чотирьох і більше ін'єкцій на день. "Клінічним дослідженням з контролю над діабетом і його ускладненнями" (The Diabetes Control and Complications Trial (DCCT)), найбільшим у світі дослідженням діабету 1-го типу, підтверджено, що, безсумнівно, найкращим режимом лікування діабету є режим, котрий максимально імітує природну секрецію інсуліну в організмі здорової людини. Цей режим називається "інтенсифікованим" або "базис-болюсним". Базис-болюсна інсулінотерапія полягає у введенні інсуліну короткої або ультракороткої дії перед кожним прийомом їжі для контролю рівня цукру в крові після їжі ("болюсний інсулін") у комбінації з ін'єкцією інсуліну середньої тривалості чи тривалої дії для створення базового фону інсуліну в організмі ("базальний інсулін").
За даними "Клінічного дослідження з контролю над діабетом і його ускладненнями" (DCCT), інтенсивна інсулінотерапія знижує ризик розвитку ускладнень з боку очей, пов'язаних з діабетом, на 76%, ускладнень з боку нирок - на 54% і нервової системи - на 60%.

Інсуліни ультракороткої дії
  • Після підшкірного введення гексамери інсуліну швидко розпадаються на мономери і більш швидко всмоктуються у кровоток з підшкірного шару незалежно від місця введення;
  • Всмоктуються вдвічі швидше, ніж людський інсулін короткої дії;
  • Концентрація інсуліну в плазмі досягає піку та повертається до базального рівня значно швидше, ніж концентрація людського інсуліну короткої дії;
  • Завдяки ультракороткій дії інсуліну, ризик важких нічних гіпоглікемій знижується на 72%;
  • Завдяки своєчасній дії інсуліну, достовірно знижують постпрандіальні піки гіперглікемії;
     

Ці інсуліни покращують якість контролю діабету та якість життя людей з діабетом завдяки тому, що:

  • Немає необхідності у додатковому прийому їжі
  • Інсулін вводиться безпосередньо перед прийомом їжі
  • При необхідності, інсулін можна вводити одразу ж після прийому їжі.

Початок дії інсуліні ультракороткої дії: через 10 - 20 хв.
Максимальний ефект: за 1-3 год.
Тривалість дії: 3 - 5 год.

Інсуліни короткої дії

Інсулін короткої дії є прозорим розчином і призначений для нормалізації цукру після прийому їжі. Для досягнення кращого результату його необхідно вводити за 30 хвилин до прийому їжі, яка містить вуглеводи. Інсулін короткої дії може бути тваринного походження (свинячий, зараз застосовується рідко) чи людський, вироблений з використанням рекомбінантної ДНК-технології. Початок дії інсуліну короткої тривалості дії настає приблизно через 0,5 години після ін'єкції. Максимум дії настає в інтервалі від 1 до 3 годин після ін'єкції, тривалість дії - до 8 годин.


Інсуліни середньої тривалості дії

Ці препарати інсуліну містять спеціальну речовину, що сповільнює всмоктування інсуліну з під шкіри. Комбінація інсуліну і речовини, що сповільнює його всмоктування, призводить до утворення кристалів, які надають суспензії мутно-білого вигляду. Суспензія інсуліну середньої тривалості дії має бути ресуспензована (рівномірно перемішана) перед кожною ін'єкцією. Початок дії інсуліну середньої тривалості настає приблизно через 1,5 години після ін'єкції. Максимум дії препарату - від 4 до 12 годин після ін'єкції, тривалість дії - до 24 годин.


Суміш інсулінів короткої/ультракороткої та тривалої дії

Випускаються також суміші інсулінів короткої та подовженої дії у різних пропорціях. Найчастіше застосовуються попередньо змішані інсуліни, що містять 30% інсуліну короткої/ультракороткої дії та 70% інсуліну середньої тривалості дії.
Дослідження свідчать, що хворі, які самостійно готують суміш інсулінів перед ін'єкцією, часто допускають значні помилки при дозуванні, і тому призначення лікаря не виконуються правильно. При використанні сумішей, виготовлених у заводських умовах, забезпечується велика точність дозування і спрощується процедура введення. Використання інсулінової шприц-ручки ще більше підвищує точність дозування. Завдяки цьому зростає впевненість хворих у собі, особливо це стосується дітей і хворих похилого віку, забезпечується більш ретельне виконання призначень лікаря, досягається кращий ефект лікування. 


Інсуліни тривалої дії

Інсуліни тривалої дії, які використовуються для заміщення базального інсуліну і вводяться 1-2 рази на добу, мають різний механізм пролонгації. На приклад, пролонговану дію одного з інсулінів обумовлено вираженою самоасоціацією молекул інсуліну в місці ін'єкції і зв'язуванням молекул препарату з альбуміном, звідки він в подальшому повільно проникає в кровотік. Інший базальний інсулін, завдяки кислому середовищі препарату (низький рН), після введення утворює мікропреципітати (невеликі кристали), після розчинення яких інсулін повільно проникає в кровотік. Завдяки цим механізмам базальні інсуліни забезпечують більш стабільний профіль абсорбції і дії протягом доби. Тривалість дії базальних інсулінів становить до 24 годин залежно від дозування, що забезпечує можливість одноразового і дворазового щоденного введення.

Крім того, на цей час, вже створено інсулін ультратривалої дії, до 42 годин. На відміну від інших інсулінів тривалої дії, молекули цього інсуліну після введення об'єднуються в більш великі молекули (мультигексамери), які створюють підшкірне депо препарату. В подальшому від цього мультигексамеру відколюються мономери інсуліну, які проникають у кров. Завдяки такому механізму досягається більш тривала і постійна дія препарату.